Коли в житті зникає з серця радість,
Блідніють барви сонця,хоч вони такі як і колись.
І зовсім поряд,вже й холодить дух байдужість,
Фальшивий спокій десь вже близько причаївсь.
І на очах не сходять молитовні роси сліз,
Все більше хилить зір додолу марнота,
Занедбана та щирість,що вела раніш,
Й черствіє з плином часу в непомітності душа.
Коли у сухість звички переходить зміст життя,
Й хоч зовні форма й стиль лишаються незмінні,
До втрати сил наблизить духу теплота,
І в шквалі сумнівів здолає вітер крила віри.
Тоді у хвилях повсякчасності турбот,
Ціна святого миру вже давно забута,
І рівноваги важко віднайти оплот,
Полонить легковажність,від якої серцю скрута.
Тоді терпіння шлях здається надто довгим і важким,
А хочеться всього,одразу,якнайбільше.
І вабить розум імітація плодів,
І профіль лицемірства тінню падає на душу.
Коли важкі обставини є ближчими,ніж віра,
Й невір"я стаж несе невтішний досвід,
Більш кровоточать серця рани у зневірі,
Жорстокість селиться,втісняється у духа простір.
Межа.Реальне тіло і реальний дух.
Реальні боротьба,процес поразки,
А втім,чи легко спрагнути і віднайти води живої ключ,
Щоб навернутися і мати силу щастя???
Чому в житті зникає з серця радість?
Чому звичайність днів схиляє в сон?
І зовсім поряд,вже й холодить дух байдужість,
І мимоволі несвідомо йдемо у полон.
Ми першу залишаємо любов!
Ми відвертаємось від повного довір"я,
Ми втомлені любити почуттями знов і знов,
Забувши,що не лиш чуттям,любити треба і зусиллям!
Любов-не тільки почуття,-свідомий принцип віри.
І в час приходу в душу холодів і злив,
Молитву і старання і останні сили,
Віддати варто,аби наш дух в любові не збіднів,
А більш горів!!!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
К моей звезде - Людмила Солма Примечание и дополнения
по стихотворениям "К моей звезде":
*) первое четверостишие эмоционально сложилось из эпитафии на бабушкином памятнике: "В память прошлых лет, и в знак грядущей встречи..."
**)Само же стихотворение, посвященное светлой памяти нашей незабвенной, чистейшей души бабушки и публикуемое мной в сокращенном варианте, эмоционально навеяно в день печальной её 20-й годовщины и созвучно четверостишию бессмертных пушкинских строк "Храни меня мой талисман":
Храни меня, мой талисман,
Храни меня во дни гоненья,
Во дни расскаянья, волненья:
Ты в день печали был мне дан...
(Александр Сергеевич Пушкин)